Правила виписування рецептів
Наказом №360 N 360 від 19.07.2005 «Про затвердження Правил виписування рецептів та вимог-замовлень на лікарські засоби і вироби медичного призначення, Порядку відпуску лікарських засобів і виробів медичного призначення з аптек та їх структурних підрозділів, Інструкції про порядок зберігання, обліку та знищення рецептурних бланків та вимог-замовлень» затверджені Правила виписування рецептів на лікарські засоби і вироби медичного призначення.
Лікарський засіб (син. медикамент, препарат) – це фармакологічний засіб природного, синтетичного або напівсинтетичного походження, що має властивість попереджати виникнення патологічного процесу або викликати лікувальний ефект при захворюваннях та офіційно дозволений до застосування для лікування хворих уповноваженим на то органом держави (В Україні – Державний фармакологічний центр МОЗ України).
Лікарський препарат – це лікарський засіб у вигляді певної лікарської форми (таблетка, драже, ампула, паста тощо).
Правила виписування рецептів та вимог-замовлень на лікарські засоби і вироби медичного призначення
Загальні вимоги до виписування та оформлення рецептів на лікарські засоби і вироби медичного призначення
Рецепти на лікарські засоби і вироби медичного призначення (далі-Рецепти) виписуються лікарями, фельдшерами, акушерками закладів охорони здоров’я незалежно від форм власності та підпорядкування (далі-медичні працівники). Рецепти на лікарські засоби, вироби медичного призначення, які відпускаються на пільгових умовах чи безоплатно, дозволяється виписувати лікарям державних та комунальних закладів охорони здоров’я, завідувачам фельдшерських, фельдшерсько-акушерських пунктів за узгодженням з органами охорони здоров’я місцевих державних адміністрацій.
1.2. Медичні працівники, які мають право виписувати Рецепти, є відповідальними за призначення хворому ліків та додержання правил виписування Рецептів згідно із законодавством України.
1.3. Рецепти виписуються хворому за наявності відповідних показань з обов’язковим записом про призначення лікарських засобів чи виробів медичного призначення в медичній документації (історія хвороби, медична карта амбулаторного чи стаціонарного хворого). Рецепти виписуються на лікарські засоби, зареєстровані в Україні, крім випадків, передбачених чинним законодавством.
1.4. Рецепти повинні мати кутовий штамп закладу охорони здоров’я та завірятися підписом і особистою печаткою лікаря, а у випадках, передбачених цим наказом (п.1.14), додатково — круглою печаткою суб’єкта господарювання, що провадить діяльність, пов’язану з медичною практикою. Завіряти печаткою закладу охорони здоров’я або іншого суб’єкта господарювання, що провадить діяльність, пов’язану з медичною практикою, незаповнені та не підписані медичним працівником рецептурні бланки забороняється.
1.5. Лікарі, які займаються приватною медичною практикою, на рецептурних бланках у верхньому лівому куті зазначають свою адресу, номер ліцензії та дату її видачі.
1.6. Рецепти обов’язково виписуються на:
— рецептурні лікарські засоби;
— безрецептурні лікарські засоби, вироби медичного призначення у разі відпуску їх безоплатно чи на пільгових умовах;
— лікарські засоби, які виготовляються в умовах аптеки для певного пацієнта.
1.7. Рецепти виписуються на рецептурному бланку форми № 1 (ф-1) та спеціальному рецептурному бланку форми № 3 (ф-3), зразок якої затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2003 № 58 «Про затвердження Порядку здійснення контролю за обігом наркотичних (психотропних) лікарських засобів» (із змінами), та виготовляються друкарським способом.
1.8. Нанесення на рецептурний бланк будь якої рекламної інформації забороняється.
1.9.Назва лікарського засобу, його склад, лікарська форма, звернення лікаря до фармацевтичного працівника про виготовлення та видачу лікарських засобів пишуться латинською мовою. Скорочення латинських прописів дозволяються тільки відповідно до прийнятих у медичній і фармацевтичній практиці. Забороняється скорочення близькі за найменуванням інгредієнтів, що може призвести до плутанини відносно того, який лікарський засіб приписано.
Источник
Рецепт, його значення. Загальні правила виписування рецепта.
Рецепт – це письмове звернення лікаря, завідувачів фельдшерських чи фельдшерсько-акушерських пунктів до фармацевта про виготовлення та відпуск певній особі лікарського засобу із зазначенням дози та способу його застосування.
Це важливий медичний. Фінансовий та юридичний документ, до якого необхідно ставитися дуже уважно. Виписують рецепти за правилами, встановленими наказом МОЗ України №360 від 19.07.2005р.
Існує 2 форми рецептурних бланків.
Форма№1 – для виписування ліків дорослим і дітям за повну вартість; на пільгових умовах(безоплатно, з оплатою 50%) і засобів. Що підлягають предметно-кількісному обліку.
Форма №3 – для виписування наркотичних препаратів (бланки рожевого кольору. Мають відповідну серію і номер).
Рецепт виписують на відповідному бланку, оформленому друкарським способом. Рецепт складається з таких частин:
1.Напис (inscriptio), до якого входять:
— назва лікувально-профілактичного закладу і його код;
— дата виписування рецепта (число, місяць, рік);
— прізвище та ініціали хворого, вік;
— прізвище та ініціали лікаря.
2. Звертання лікаря до фармацевта (Propositio) – «recipe», що означає «візьми» (скорочено – Rp.:).
3. Після Rp.:йде перелік лікарських речовин (Designatio materiarum)латинською мовою в латинському вілміеку із зазначенням їх кількості (дози).
Якщо в рецепті виписана одна речовина. То це простий рецепт,а якщо кілька – складний. Під час виписування складного рецепта назви препаратів пишуть одну під одною і в певному порядку; спочатку основна лікарська речовина (basis), на дію якої розраховує лікар, потім – допоміжна (adjuvans), яка посилює дію основної, потім, якщо потрібно, речовина, яка зменшує неприємний смак і запах ліків (corrigens), і формівна речовина (constituens).
У рецептах кількість твердтх та сипких речовин позначають у грамах або частках грама. Для практичної діяльності необхідні знання позначення доз у рецептах (у грамах або частках) і на упаковці (у міліграмах).
Кількість рідких лікарських форм у рецептах вказується в мілілітрах, краплях (наприклад: 1 ml; 100 ml; gtt). Якщо лікарська речовина дозується в одиницях дії (ОД), то в рецепті вказується кількість одиниць дії.
4. Приписка (Subscriptio) – вказівка фармацевту на технологію виготовлення. Лікарську форму, кількість доз (латинською мовою).
5. Сигнатура (Signatura). Починається зі слова Signa (познач). Цю частину пишуть державною чи іншими мовами згідно із Законодавством України «Про мови в Україні», без будь-яких скорочень.
6. Рецепт закінчується підписом лікаря та його особистою печаткою.
7Додатково регламентується тривалість дії виписаного рецепта шляхом позначення окремих термінів.
Источник
Рецепт, його значення. Загальні правила виписування рецепта.
1
Визначення фармакології як науки. ЇЇ предмет та завдання. Зв’язок фармакології з іншими
Дисциплінами.
Фармакологія – це наука що вивчає взаємодію лікарських засобів з організмом і включає три розділи:
Теоретична фармакологія складається з двох великих розділів:
— Загальна фармакологія — вивчає основні закономірності взаємодії лікарських речовин з організмом.
— Спеціальна фармакологія – її предметом є фармакокінетика та фармакодинаміка окремих лікарських засобів. Фармакокінетикавивчає процеси всмоктування, розподілу в організмі, перетворення і виведення ліків. Фармакодинамікавивчає локалізацію дії, механізм, а також види дії лікарських речовин.
Експериментальна фармакологія вивчає вплив біологічно активних і лікарських речовин на організм тварин в умовах експерименту. ЇЇ складовими є:
— Фізико-хімічна фармакологія вивчає фізико-хімічні процеси (комплексоутворення, абсорбцію, каталіз), що лежать в основі взаємодії лікарських речовин і біомембран.
— Біохімічна фармакологія виявляє взаємодію лікарських речовин і рецепторів (молекулярні структури на клітинній оболонці).
— Фізіологічна фармакологія аналізує функціональні зміни з боку органів і систем, що виникають під впливом лікарських засобів.
Клінічна фармакологія вивчає взаємодію лікарських речовин з організмом людини в умовах патології. ЇЇ завданням є дослідження нових і переоцінення наявних препаратів, удосконалення лікарської терапії, розроблення методів ефективного і безпечного використання лікарських засобів.
Снодійні засоби. Гостре отруєння, надання допомоги. Побічна дія на розвиток плода та організм людини.
Снодійні засоби – це лікарські препарати, що сприяють засипанню і забезпечують необхідну тривалість та глибину сну. Вони пригнічують між нейронну (синаптичну) передачу в ЦНС.
Класифікація снодійних препаратів:
1. Агоністи бензодіазепінових рецепторів (нітразепам, діазепам, феназепам, нозепам, лоразепам, тріазолам, мідазолам). Виявляють анксіолітичний (усунення психічного напруження), снодійний, заспокійливий, протисудомний, мязоворозслаблювальний ефекти. Механізм їх дії – посилюють гальмівний вплив на ЦНС.
Нітразепам– снодійний ефект настає через 30-60 хвилин, і діє до 8 годин. Потенціює дію засобів для наркозу, етилового спирту. Препарат кумулює. Викликає звикання. Має незначний вплив на структуру сну.
Застосування: при порушеннях сну, нервозах, епілепсії (в комбінації з проти судомними).
Побічні ефекти: сонливість, атаксія, порушення координації рухів.
Протипоказання: у період вагітності, при міанестії, захворюваннях нирок, водіям та особам, діяльність яких потребує психічної та фізичної реакції.
2. Препарати різної хімічної будови (зопіклон, золпідем, доксиламін, бромізовал).
Зопіклон (імовал) — виявляє седативну та снодійну дію. Після прийому сон настає швидко, тривалістю 6-8 годин. Не спричинює постсомічних порушень.
Застосування: при порушенні сну
Побічні ефекти: гіркий/металевий присмак у роті, нудота, блювання, дратівливість, пригнічений настрій. Можливе звикання.
3. Наркотичного типу дії:
— Похідні барбітурової кислоти: етамінал-натрій, барбаміл, фенобарбітал, метогекситал, іпронал.
Фенобарбітал – призначають дорослим за 1 годину до сну. Тривалість дії – 6-8 годин. Також застосовують як заспокійливий та проти судомний засіб. Спричинює індукцію мікросомальних ферментів печінки.
— Аліфатичні сполуки: хлоралгідрат.
Загальні побічні ефекти снодійних: сонливість, головний біль, м’язова слабкість, порушення координації, менструального циклу, дратівливість, неврози, психози, психічна і фізична залежність (наркоманія), порушення зору, алергійні реакції.
Допомога при гострому отруєнні.
1. Стабілізація загального стану хворого (за необхідності, дихальна та серцево-судинна реанімація).
2. Промивання шлунку.
3. Видалення отрути з організму (гідрокарбонат натрію 3 мл/кг 5% розчину)
4. Форсування діурезу (сечогінні препарати – діуретини – фуросемід)
Дайте оцінку діям акушерки. У роділлі слабкість пологових сил. Поперечне положення плоду. Акушерка призначила роділлі такі препарати: оскитоцин, касторову олію, ензапрост, атропіну сульфат.
Окситоцин – синтетичний гормон задньої частки гіпофіза, який посилює ритмічні скорочення матки, підвищує її тонус. Протипоказання: косе та поперекове положення плоду, кесарів розтин в анамнезі.
Ензапрост – утеротонік, має виражену стимулювальну дію на матку, підвищує її тонус, розслаблює м’язи шийки матки. Використовують для стимуляції пологової діяльності зупинки значних маткових кровотеч, розширення шийки матки п/ч операцій, переривання вагітності на пізньому терміні. Побічні дії: тахікардія, бронхоспазм, підвищення t тіла, гіпертонус, розрив матки, ендометрит, флебіт.
Касторова олія є допоміжним засобом, який діє як утеротонік. Він посилює пологову діяльність. Може спричинити діарею, тошноту.
Атропіну сульфат – засіб, який блокує М-холінорецептори. Він використовується у сумі з інщими препаратами як знеболювальний засіб та для профілактики рефлекторної брадикардії перед наркозом. Спричиняє тахікардію, посилює скорочення серця.
Якщо урахувати те, що положення плоду поперечне, дії акушерки є не правильними, бо стимулювання пологів, яке відбувається за рахунок окситоцину, ензапросту та касторової олії є недоцільним. Кожен з трьох перерахованих препаратів має протипоказанням поперечне положення плоду.
4. Виписати в рецепті та провести фармакотерапевтичний аналіз новокаїну
| Українська назва | Новокаїн |
| Латинська | Novokainum |
| Фармакологічна група | Місцевоанастезуюча дія |
| Механізм дії | Викликає блокаду чутливих нервових рецепторів і волокон |
| Фармакологічний ефект | Знижує больову, температурну, вкусову та інші види чутливості |
| Показання до застосування | Обезболення при хірургічних операціях |
| Побічна дія | Можливі алергічні реакції |
| Протипоказання | Індивідуальна підвищена чутливість |
| Форми випуска | Ампули по 1.2.5.10.20мл 0,25% і 0,5% розчину і по 1,2,5,10мл |
| 1%, 2% розчину, 5% і 10% мазь, супозиторії по 0,1 г | |
| Рецепт | Rp.: Sol. Novokaini 2% 5ml |
| D.t.d.N 10 in ampull | |
| S. Для провідної анастезії |
Рецепт, його значення. Загальні правила виписування рецепта.
Рецепт – це письмове звернення лікаря, завідувачів фельдшерських чи фельдшерсько-акушерських пунктів до фармацевта про виготовлення та відпуск певній особі лікарського засобу із зазначенням дози та способу його застосування.
Це важливий медичний. Фінансовий та юридичний документ, до якого необхідно ставитися дуже уважно. Виписують рецепти за правилами, встановленими наказом МОЗ України №360 від 19.07.2005р.
Існує 2 форми рецептурних бланків.
Форма№1 – для виписування ліків дорослим і дітям за повну вартість; на пільгових умовах(безоплатно, з оплатою 50%) і засобів. Що підлягають предметно-кількісному обліку.
Форма №3 – для виписування наркотичних препаратів (бланки рожевого кольору. Мають відповідну серію і номер).
Рецепт виписують на відповідному бланку, оформленому друкарським способом. Рецепт складається з таких частин:
1.Напис (inscriptio), до якого входять:
— назва лікувально-профілактичного закладу і його код;
— дата виписування рецепта (число, місяць, рік);
— прізвище та ініціали хворого, вік;
— прізвище та ініціали лікаря.
2. Звертання лікаря до фармацевта (Propositio) – «recipe», що означає «візьми» (скорочено – Rp.:).
3. Після Rp.:йде перелік лікарських речовин (Designatio materiarum)латинською мовою в латинському вілміеку із зазначенням їх кількості (дози).
Якщо в рецепті виписана одна речовина. То це простий рецепт,а якщо кілька – складний. Під час виписування складного рецепта назви препаратів пишуть одну під одною і в певному порядку; спочатку основна лікарська речовина (basis), на дію якої розраховує лікар, потім – допоміжна (adjuvans), яка посилює дію основної, потім, якщо потрібно, речовина, яка зменшує неприємний смак і запах ліків (corrigens), і формівна речовина (constituens).
У рецептах кількість твердтх та сипких речовин позначають у грамах або частках грама. Для практичної діяльності необхідні знання позначення доз у рецептах (у грамах або частках) і на упаковці (у міліграмах).
Кількість рідких лікарських форм у рецептах вказується в мілілітрах, краплях (наприклад: 1 ml; 100 ml; gtt). Якщо лікарська речовина дозується в одиницях дії (ОД), то в рецепті вказується кількість одиниць дії.
4. Приписка (Subscriptio) – вказівка фармацевту на технологію виготовлення. Лікарську форму, кількість доз (латинською мовою).
5. Сигнатура (Signatura). Починається зі слова Signa (познач). Цю частину пишуть державною чи іншими мовами згідно із Законодавством України «Про мови в Україні», без будь-яких скорочень.
6. Рецепт закінчується підписом лікаря та його особистою печаткою.
7Додатково регламентується тривалість дії виписаного рецепта шляхом позначення окремих термінів.
Дата добавления: 2018-06-01 ; просмотров: 219 ; Мы поможем в написании вашей работы!
Источник
